виляти
Виля́ти, -ля́ю, -єш
гл.
1) Вилять. Виляє уже, як той пес. Ном. № 3181.
2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Г. Барв. 305. Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй. Грин. ІІІ. 197.
Словник української мови Грінченка