вилічувати

Вилічувати, -чую, -єш

сов. в. вилічити, -чу, -чиш, гл.

1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у.

2) Вылѣчивать, вылѣчить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск.

Значення в інших словниках

1. вилічувати — вилі́чувати 1 дієслово недоконаного виду підраховувати вилі́чувати 2 дієслово недоконаного виду виліковувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. вилічувати — I -ую, -уєш, недок., вилічити, -чу, -чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. || Рахуючи, віддавати; відраховувати. || Вираховувати за що-небудь певну суму грошей з платні. II -ую, -уєш, недок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вилічувати — ВИЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (А.  Словник української мови у 20 томах
4. вилічувати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти.  Словник синонімів української мови
5. вилічувати — ВИЛІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (Свидн.  Словник української мови в 11 томах