вилічувати
ВИЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.
Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати.
Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (А. Свидницький);
Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (М. Стельмах);
Чи не вилічили, скільки грошей у посаг їй віджалує батько!.. (Марко Вовчок);
// Рахуючи, віддавати; відраховувати.
“А який то чорт у тебе? Покажи, Іване!” – Дайте хіба рублів копу. То покажу, пане! Вилічив йому пан гроші (С. Руданський);
// Вираховувати за що-небудь певну суму грошей із платні.
Вилічив [пан] за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)