1. Словник української мови у 20 томах

вилічувати

ВИЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що.

Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати.

Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (А. Свидницький);

Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (М. Стельмах);

Чи не вилічили, скільки грошей у посаг їй віджалує батько!.. (Марко Вовчок);

// Рахуючи, віддавати; відраховувати.

“А який то чорт у тебе? Покажи, Іване!” – Дайте хіба рублів копу. То покажу, пане! Вилічив йому пан гроші (С. Руданський);

// Вираховувати за що-небудь певну суму грошей із платні.

Вилічив [пан] за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вилічувати — вилі́чувати 1 дієслово недоконаного виду підраховувати вилі́чувати 2 дієслово недоконаного виду виліковувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. вилічувати — I -ую, -уєш, недок., вилічити, -чу, -чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. || Рахуючи, віддавати; відраховувати. || Вираховувати за що-небудь певну суму грошей з платні. II -ую, -уєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилічувати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
  4. вилічувати — ВИЛІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (Свидн. Словник української мови в 11 томах
  5. вилічувати — Вилічувати, -чую, -єш сов. в. вилічити, -чу, -чиш, гл. 1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка