вилічувати
ВИЛІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати.
Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (Свидн., Люборацькі, 1955, 201);
Він довго морщить лоба, трясе кучмою і бородою, вилічуючи, скільки буде верст до Медвина (Стельмах, Хліб.., 1959, 178);
Чи не вилічили, скільки грошей у посаг їй віджалує батько..! (Вовчик, І, 1955, 378);
// Рахуючи, віддавати; відраховувати.
"А який то чорт у тебе? Покажи, Іване!" — Дайте хіба рублів копу. То покажу, пане! Вилічив йому пан гроші (Рудан., Співомовки.., 1957, 10);
// Вираховувати за що-небудь певну суму грошей з платні.
Вилічив [пан] за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були на роботі (Н.-Лев., II, 1956, 210).
ВИЛІ́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., перех., рідко. Те саме, що виліко́вувати.
От князь і розлютувавсь: — Ти, — каже, — усіх вилічував, а моєї дочки не хочеш? (Стор., І, 1957, 54);
— Пролежала тут трохи.., не вилічили мене тут… (Коцюб., І, 1955, 456).
Значення в інших словниках
- вилічувати — вилі́чувати 1 дієслово недоконаного виду підраховувати вилі́чувати 2 дієслово недоконаного виду виліковувати рідко Орфографічний словник української мови
- вилічувати — I -ую, -уєш, недок., вилічити, -чу, -чиш, док., перех. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. || Рахуючи, віддавати; відраховувати. || Вираховувати за що-небудь певну суму грошей з платні. II -ую, -уєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вилічувати — ВИЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛІЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. Рахуючи, встановлювати кількість кого-, чого-небудь; підраховувати. Приходить інспектор і давай вилічувати, хто був, хто пив, хто грав (А. Словник української мови у 20 томах
- вилічувати — ВИРАХО́ВУВАТИ (утримувати певну суму з заробітної плати тощо), ВИЛІ́ЧУВАТИ, ВІДРАХО́ВУВАТИ, ВИВЕРТА́ТИ розм., ВІДВЕРТА́ТИ розм. — Док.: ви́рахувати, ви́лічити, відрахува́ти, ви́вернути, відверну́ти. Словник синонімів української мови
- вилічувати — Вилічувати, -чую, -єш сов. в. вилічити, -чу, -чиш, гл. 1) Высчитывать, высчитать, вычислять, вычислить, посчитать. Почому сьогодні яйця? — Як хто продасть. Я свої вилічила по чотирнадцять. Черниг. у. 2) Вылѣчивать, вылѣчить. Чуб. II. 48. Шукаю лікарства і не можу вилічити. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка