вимолити

Ви́молити, -лю, -лиш

гл. Вымолить. Буду благати Господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. І. 198.

Значення в інших словниках

1. вимолити — ви́молити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимолити — див. вимолювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимолити — ВИ́МОЛИТИ див. вимо́лювати.  Словник української мови у 20 томах
4. вимолити — ВИ́ПРОСИТИ (просячи, домогтися чого-небудь або одержати що-небудь), ВИ́ПРОХАТИ, ВИ́БЛАГАТИ, ВИ́МОЛИТИ (благаючи); РОЗБОГАРА́ДИТИ розм. рідко, ВИ́ПЛАКАТИ розм. (із сльозами благаючи); ВИ́КАНЮЧИТИ розм., ВИ́ЦИГАНИТИ розм., ВИ́ЗУДИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. вимолити — ВИ́МОЛИТИ див. вимо́лювати.  Словник української мови в 11 томах