вимушувати

Вимушувати, -шую, -єш

сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12.

Значення в інших словниках

1. вимушувати — виму́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимушувати — див. ЗМУШУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. вимушувати — -ую, -уєш, недок., вимусити, -ушу, -усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. || Створювати необхідність діяти певним чином.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вимушувати — ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш; наказ. сп. ви́мусь; док., кого, що. Домагатися чого-небудь примусом, силою; змушувати до чогось. – Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. вимушувати — див. примушувати  Словник синонімів Вусика
6. вимушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
7. вимушувати — ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах