вимушувати
ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш; наказ. сп. ви́мусь; док., кого, що.
Домагатися чого-небудь примусом, силою; змушувати до чогось.
– Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Л. Мартович);
// з інфін. Створювати необхідність діяти певним чином.
Досліди поки що далекі від завершення. Саме це й вимушувало мене вберігати їх від передчасного розголошення (М. Руденко);
Звичайна напруга в механічних цехах – 220 вольтів і більше, і це вимушує бути обережним при експлуатації електроустаткування (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)