вимчати

ВИ́МЧАТИ, чу, чиш, док.

1. Дуже швидко вибігти, виїхати звідки-небудь або кудись.

Вони вслухались в звуки таємничі: .. Стогнало, наче лемент після січі, – Чи дикі коні вимчали навскач (М. Бажан);

Машина вимчала на рівне шосе (В. Собко);

Назустріч їм вимчав з порту катер з цілою групою лікарів (О. Гончар).

2. кого, що. Дуже швидко вивезти кого-, що-небудь кудись.

Ситі коні не забарилися вимчати на гору панів (Панас Мирний);

В цю мить коні вимчали воза на дорогу (Ю. Мушкетик).

Словник української мови (СУМ-20)