вимчати
ВИ́МЧАТИ, чу, чиш, док.
1. Дуже швидко вибігти, виїхати звідки-небудь або кудись.
Вони вслухались в звуки таємничі: .. Стогнало, наче лемент після січі, – Чи дикі коні вимчали навскач (М. Бажан);
Машина вимчала на рівне шосе (В. Собко);
Назустріч їм вимчав з порту катер з цілою групою лікарів (О. Гончар).
2. кого, що. Дуже швидко вивезти кого-, що-небудь кудись.
Ситі коні не забарилися вимчати на гору панів (Панас Мирний);
В цю мить коні вимчали воза на дорогу (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимчати — ви́мчати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вимчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Дуже швидко вибігти, виїхати звідки-небудь або кудись. 2》 перех. Дуже швидко вивезти кого-, що-небудь кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимчати — ВИ́МЧАТИ, чу, чиш, док. 1. неперех. Дуже швидко вибігти, виїхати звідки-небудь або кудись. Вони вслухались в звуки таємничі: ..Стогнало, наче лемент після січі, — Чи дикі коні вимчали навскач (Бажан, Роки, 1957, 229)... Словник української мови в 11 томах