1. Словник української мови у 20 томах

вимушувати

ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш; наказ. сп. ви́мусь; док., кого, що.

Домагатися чого-небудь примусом, силою; змушувати до чогось.

– Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Л. Мартович);

// з інфін. Створювати необхідність діяти певним чином.

Досліди поки що далекі від завершення. Саме це й вимушувало мене вберігати їх від передчасного розголошення (М. Руденко);

Звичайна напруга в механічних цехах – 220 вольтів і більше, і це вимушує бути обережним при експлуатації електроустаткування (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимушувати — виму́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимушувати — див. ЗМУШУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. вимушувати — -ую, -уєш, недок., вимусити, -ушу, -усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. || Створювати необхідність діяти певним чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вимушувати — див. примушувати Словник синонімів Вусика
  5. вимушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  6. вимушувати — ВИМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. Домагатися чого-небудь у примусовому порядку, насильно. — Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  7. вимушувати — Вимушувати, -шую, -єш сов. в. вимусити, -шу, -сиш, гл. Вынуждать, вынудить. К. Краш. 12. Словник української мови Грінченка