Словник української мови Грінченка

виплив

Ви́плив, -ву

м.

1) Истеченіе, изліяніе.

2) Истокъ. Желех.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. виплив — ви́плив іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. виплив — Ви́плив. Наслідок. Ґімназиї роблять з одного бокууступку духови часу і приймають у свій плян нові науки, з другого однак стоять все ще на становиску старого клясичного образованя.  Українська літературна мова на Буковині
  3. виплив — -у, ч., рідко. Те саме, що вилив.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виплив — ВИ́ПЛИВ, у, ч., рідко. Те саме, що ви́лив 1. Від скал, що затіснювали виплив потоку з тухольської долини, лежали вже довгі тіні (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
  5. виплив — ВИ́ЛИВ (вихід назовні якої-небудь рідини, рідкої маси), ВИ́ПЛИВ рідше; ВИЛИВА́ННЯ, ВИТІКА́ННЯ (про недок. дію). Вилив нафти в море стався після пожежі (з журналу); Собака реагує (на виклик рефлексу) виливанням слини (з журналу); Торрічеллі вивчав витікання води з посудин (з журналу).  Словник синонімів української мови
  6. виплив — ВИ́ПЛИВ, у, ч., рідко. Те саме, що ви́лив. Від скал, що затіснювали виплив потоку з тухольської долини, лежали вже довгі тіні (Фр., VI, 1951, 28).  Словник української мови в 11 томах