висвистувати
Висвистувати, -тую, -єш
сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Стор. І. 206. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна. О. 1862. V. Кух. 34.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку. Мил. 98.
Словник української мови Грінченка