витирач

Витирач, -ча

м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481.

Значення в інших словниках

1. витирач — Витира́ч, -ча, -чеві; -рачі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)