витирач
Витирач, -ча
м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витирач — Витира́ч, -ча, -чеві; -рачі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)