витинати

Витина́ти, -на́ю, -єш

сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл.

1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306.

2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. К. Псал. 40.

3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Шевч. 621. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова. Г. Арт. О. 1861. ІІІ. 105.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витинати — витина́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. витинати — -аю, -аєш, недок., витнути і рідко витяти, -тну, -тнеш, док. 1》 заст. Вирубувати, вирізувати що-небудь. 2》 Грати або виконувати з запалом (перев. музичні твори, танці). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витинати — ВИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТНУТИ, рідко ВИ́ТЯТИ, ви́тну, ви́тнеш, док. 1. що. Відокремлювати, відрізати що-небудь від чогось. Змій яблуко ріже надвоє І витинає ядро з половинок (І. Драч); Витяв з ременю шматок на підошву (Сл. Гр.). 2. що. Словник української мови у 20 томах
  4. витинати — див. грати; рубати; танцювати Словник синонімів Вусика
  5. витинати — витина́ти фо́ртелі. Поводитися дивно, примхливо; бути неслухняним. — Дорогою він (пес) витинав мені різні фортелі. Коли переходив трамвайну лінію, ліг на рейки і ані руш (Переклад С. Масляка). Фразеологічний словник української мови
  6. витинати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док. Словник синонімів української мови
  7. витинати — ВИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТНУТИ і рідко ВИ́ТЯТИ, тну, тнеш, док. 1. заст. Вирубувати, вирізувати що-небудь. Витяли пани ліс (Свидн., Люборацькі, 1955, 208); Витяв з ременю шматок на підошву (Сл. Гр.). 2. Грати або виконувати з запалом (перев. Словник української мови в 11 томах