виточувати

Виточувати, -чую, -єш

сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.

1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили! Г. Барв. 364.

2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.

3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ). Шух. І. 304.

5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.

6) — брехню. Врать, соврать. Конст. у.

Значення в інших словниках

1. виточувати — вито́чувати 1 дієслово недоконаного виду виготовити на верстаті; вистругувати; вигострювати; вигризати вито́чувати 2 дієслово недоконаного виду виціджувати  Орфографічний словник української мови
2. виточувати — I -ую, -уєш, недок., виточити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. 2》 Вистругувати що-небудь із дерева, вирізувати з каменю і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виточувати — ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що. 1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті з дерева, металу і т. ін. який-небудь предмет. У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. виточувати — див. цідити  Словник синонімів Вусика
5. виточувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
6. виточувати — Вито́чувати, -то́чую, -то́чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. виточувати — ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. У нас є чудова майстерня.  Словник української мови в 11 томах