виточувати
ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті з дерева, металу і т. ін. який-небудь предмет.
У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Ю. Збанацький);
Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Я. Шпорта);
Ось соснина пахне, це – да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу – п'яний робишся (Д. Ткач);
* Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (О. Гончар).
2. Робити гострим; вигострювати.
Виточити ніж;
* Образно. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? .. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка).
3. Вигризаючи, виїдаючи, ударяючи і т. ін., робити в чому-небудь заглибину, виїмку.
Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний);
– Пшениця – ну як очерет, а мишва йде тьмою, спершу підгризає стебло, валить і тоді, вже на землі, виточує молоде зерно... (О. Гончар);
Сила удару кожної піщинки невелика, але вона в твердій породі виточує заглиблення (з навч. літ.).
ВИТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що.
1. Повільно випускати щось рідке або сипке крізь вузький отвір, щілину і т. ін.
Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (В. Земляк);
– Тебе обдурив, налякавши, той мізерний земляний черв'як, і ти даремно стільки сліз виточуєш (Валерій Шевчук);
* Образно. Відчув [Івоніка], як страх виточив йому краплі поту на чоло (О. Кобилянська).
2. перен. Поступово забирати, віднімати що-небудь у когось, позбавляти чогось.
Всі оті гравці в кості, і Верблюд, і Тариф, і Куввас, вони з тобою грають фальшивими кістками. Як п'явки, вони з тебе всі монети виточують!!! (Ю. Логвин);
Мені бої не виточили сили, І, надточивши, не зрідили кров (М. Стельмах).
◇ (1) Ви́точити кров з кого – чого – знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь.
“Виточить він усю кров з рідної України, .. щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”, – думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький);
– Я б тобі утер маку, – думав він, – коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський);
(2) Ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого – своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу.
А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко);
Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)