Словник української мови у 20 томах

виточувати

ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що.

1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті з дерева, металу і т. ін. який-небудь предмет.

У нас є чудова майстерня. Тут ми вивчаємо мотори, навчаємось виточувати на верстатах різні речі (Ю. Збанацький);

Як зварили хлопці сталь, Токар виточив деталь (Я. Шпорта);

Ось соснина пахне, це – да! Поки виточиш з неї, приміром, ніжку до столу – п'яний робишся (Д. Ткач);

* Образно. Говорив Воронцов, виточуючи кожне слово, наче токар біля верстата (О. Гончар).

2. Робити гострим; вигострювати.

Виточити ніж;

* Образно. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? .. Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту (Леся Українка).

3. Вигризаючи, виїдаючи, ударяючи і т. ін., робити в чому-небудь заглибину, виїмку.

Зсередини [деревини] шашіль виточує гниле суччя (Панас Мирний);

– Пшениця – ну як очерет, а мишва йде тьмою, спершу підгризає стебло, валить і тоді, вже на землі, виточує молоде зерно... (О. Гончар);

Сила удару кожної піщинки невелика, але вона в твердій породі виточує заглиблення (з навч. літ.).

ВИТО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., що.

1. Повільно випускати щось рідке або сипке крізь вузький отвір, щілину і т. ін.

Розплакуються берези, і винахідливий ветеринар Гнат Яворина виточує з них сік для поранених і простуджених (В. Земляк);

– Тебе обдурив, налякавши, той мізерний земляний черв'як, і ти даремно стільки сліз виточуєш (Валерій Шевчук);

* Образно. Відчув [Івоніка], як страх виточив йому краплі поту на чоло (О. Кобилянська).

2. перен. Поступово забирати, віднімати що-небудь у когось, позбавляти чогось.

Всі оті гравці в кості, і Верблюд, і Тариф, і Куввас, вони з тобою грають фальшивими кістками. Як п'явки, вони з тебе всі монети виточують!!! (Ю. Логвин);

Мені бої не виточили сили, І, надточивши, не зрідили кров (М. Стельмах).

◇ (1) Ви́точити кров з кого – чого – знесилити, виснажити, ослабити кого-, що-небудь.

“Виточить він усю кров з рідної України, .. щоб дати змогу й силу полякам запанувати на Україні”, – думала Тодозя, йдучи слідком за князем до палацу (І. Нечуй-Левицький);

– Я б тобі утер маку, – думав він, – коли б москаль не виточив з мене крові (М. Коцюбинський);

(2) Ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого – своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу.

А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко);

Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. виточувати — вито́чувати 1 дієслово недоконаного виду виготовити на верстаті; вистругувати; вигострювати; вигризати вито́чувати 2 дієслово недоконаного виду виціджувати  Орфографічний словник української мови
  2. виточувати — I -ую, -уєш, недок., виточити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. 2》 Вистругувати що-небудь із дерева, вирізувати з каменю і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виточувати — див. цідити  Словник синонімів Вусика
  4. виточувати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев.  Словник синонімів української мови
  5. виточувати — Вито́чувати, -то́чую, -то́чуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. виточувати — ВИТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Виготовляти на токарному верстаті з дерева, металу який-небудь предмет округлої форми з дуже добре вирівняною, вигладженою поверхнею. У нас є чудова майстерня.  Словник української мови в 11 томах
  7. виточувати — Виточувати, -чую, -єш сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили! Г. Барв. 364.  Словник української мови Грінченка