вогонь
Вогонь, -гню
м. = огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. ум. вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.
Словник української мови Грінченка