воркотання

Воркота́ння, -ня

с.

1) Мурлыканье.

2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.

Значення в інших словниках

1. воркотання — воркота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. воркотання — -я, с. Дія за знач. воркотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воркотання — ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку, .. зовсім не чув Іванового воркотання (І. Франко); І самовара ніжне воркотання, І запах яблук, хліба та гербати, І на подвір'ї білий пес кудлатий...  Словник української мови у 20 томах
4. воркотання — див. розмова  Словник синонімів Вусика
5. воркотання — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови
6. воркотання — ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку,.. зовсім не чув Іванового воркотання (Фр.. III, 1950, 134).  Словник української мови в 11 томах