Значення в інших словниках
-
воркотання —
воркота́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
воркотання —
-я, с. Дія за знач. воркотати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
воркотання —
ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку, .. зовсім не чув Іванового воркотання (І. Франко); І самовара ніжне воркотання, І запах яблук, хліба та гербати, І на подвір'ї білий пес кудлатий...
Словник української мови у 20 томах
-
воркотання —
МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.
Словник синонімів української мови
-
воркотання —
ВОРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. воркота́ти. Дід тим часом сидів спокійно на його карку,.. зовсім не чув Іванового воркотання (Фр.. III, 1950, 134).
Словник української мови в 11 томах
-
воркотання —
Воркота́ння, -ня с. 1) Мурлыканье. 2) Ворчанье. А з свекорком брання — тільки воркотання. Грин. ІІІ. 82.
Словник української мови Грінченка