Значення в інших словниках
-
вориння —
Вори́ння: — загорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [1] — огорожа з жердин [54] — огорожа з соснових дрючків, накладених один поверх другого [X] — огорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [21] — огорожа з воринин (жердок)...
Словник з творів Івана Франка
-
вориння —
вори́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
вориння —
-я, с. 1》 Збірн. до ворина. 2》 рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вориння —
Я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. 2. рідко. Загорожа з таких жердин. Розгойдано, гортанно, хлипко сп'янивши обрій — за грудей тугим воринням, що й не видко, де твій, завизубрений день. (Т.1, кн.2:126).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
вориння —
ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на 1. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (І. Франко); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (В. Кучер). 2. рідко. Те саме, що вори́на...
Словник української мови у 20 томах
-
вориння —
ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (Фр., III, 1950, 92); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (Кучер, Прощай.., 1957, 223).
Словник української мови в 11 томах