вориння
Я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. 2. рідко. Загорожа з таких жердин.
Розгойдано, гортанно, хлипко
сп'янивши обрій — за грудей
тугим воринням, що й не видко,
де твій, завизубрений день. (Т.1, кн.2:126).
Словник поетичної мови Василя Стуса