вориння

ВОРИ́ННЯ, я, с.

1. Збірн. до вори́на 1.

Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (І. Франко);

Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (В. Кучер).

2. рідко. Те саме, що вори́на 2.

Іван прив'язав білого коня до низького вориння на подвір'ї (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. вориння — Вори́ння: — загорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [1] — огорожа з жердин [54] — огорожа з соснових дрючків, накладених один поверх другого [X] — огорожа з тонких довгих кругляків (жердин) [21] — огорожа з воринин (жердок)...  Словник з творів Івана Франка
2. вориння — вори́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. вориння — -я, с. 1》 Збірн. до ворина. 2》 рідко. Загорожа з довгих жердин, прибитих до стовпців.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вориння — Я, с. 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. 2. рідко. Загорожа з таких жердин. Розгойдано, гортанно, хлипко сп'янивши обрій — за грудей тугим воринням, що й не видко, де твій, завизубрений день. (Т.1, кн.2:126).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. вориння — див. перешкода  Словник синонімів Вусика
6. вориння — ВОРИ́ННЯ, я, с. 1. Збірн. до вори́на. Череди йшли повагом вузькими стежками, з обох боків обгородженими воринням (Фр., III, 1950, 92); Забили чотири стовпи, обгородили воринням, і весь тобі корівник, конюшня й кошара (Кучер, Прощай.., 1957, 223).  Словник української мови в 11 томах