ворчати
Ворчати, -чу, -чиш
гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Словник української мови ГрінченкаВорчати, -чу, -чиш
гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Словник української мови Грінченка