ворчати
Ворчати, -чу, -чиш
гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворчати — Бубоніти, побубоніти, вибубонювати, вибубоніти, забубоніти, збубонювати, збубоніти, набувонювати, набубоніти, пробубонювати, пробубоніти, буботати, побуботати, вибубо тати, забуботати, збуботати, пробуботати, буркотіти, вибуркотіти, забуркотіти... Словник чужослів Павло Штепа