1. Словник української мови Грінченка

ворушня

Ворушня, -ні

ж. Суматоха, волненіе (толпы). Желех.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворушня — ворушня́ іменник жіночого роду метушня рідко Орфографічний словник української мови
  2. ворушня — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що метушня 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворушня — ВОРУШНЯ́, і́, ж., розм., рідко. Те саме, що воруші́ння 2. Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина... (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. ворушня — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
  5. ворушня — ВОРУШНЯ́, і, ж., розм., рідко. Те саме, що метушня́ 1. Аж ось по хатах, по оборах ворушня, гамір, крик, біганина… (Фр., VIII, 1952, 340). Словник української мови в 11 томах