воріточка

Ворота, -ріт

мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Харьк. у. (Лобод.). ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.

Значення в інших словниках

1. воріточка — ворі́точка множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. воріточка — ВОРІ́ТОЧКА див. ворі́течка.  Словник української мови у 20 томах
3. воріточка — ВОРІ́ТОЧКА, чок, мн. Зменш.-пестл. до воро́та 1. — Чи чула ти, дівчинонько, Як я тебе кликав?.. Як повз твої воріточка Сивим конем їхав? (Чуб.,V, 1874, 51).  Словник української мови в 11 томах