воскобійник —
воскобі́йник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
воскобійник —
-а, ч. Той, хто добуває віск із вощини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
воскобійник —
ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто витоплює віск із вощини. Якраз і тарани вродились, І воскобійники явились (І. Котляревський); Воскобійники, які були вільними козаками, селилися виключно в балках, біля річок, утворюючи козацькі хутори, де жили й хазяйнували незалежно (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
воскобійник —
ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто добуває віск із вощини. Якраз і.. воскобійники явились (Котл., І, 1952, 234).
Словник української мови в 11 томах