воскобійник

воскобі́йник

-а, ч.

Той, хто добуває віск із вощини.

Значення в інших словниках

1. воскобійник — воскобі́йник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. воскобійник — ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто витоплює віск із вощини. Якраз і тарани вродились, І воскобійники явились (І. Котляревський); Воскобійники, які були вільними козаками, селилися виключно в балках, біля річок, утворюючи козацькі хутори, де жили й хазяйнували незалежно (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. воскобійник — ВОСКОБІ́ЙНИК, а, ч. Той, хто добуває віск із вощини. Якраз і.. воскобійники явились (Котл., І, 1952, 234).  Словник української мови в 11 томах
4. воскобійник — Воскобійник, -ка м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни.  Словник української мови Грінченка