Значення в інших словниках
-
вус —
вус іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вус —
див. вуса.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вус —
ВУС див. ву́са.
Словник української мови у 20 томах
-
вус —
Він собі на вус мотає. Уважно слухає, щоб запам'ятав добре. В кого чорний вусок, тому рибки кусок. Молодого всі люблять і догаджають. Вуса хай будуть тихо, як бороду голять. Най тебе не обходить чужа справа. Давно було в моді голити бороду, а вуси ні.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
вус —
і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г.
Фразеологічний словник української мови
-
вус —
ОСТЮ́К (ГОСТЮ́К) (довгий щетинистий вусик на колосковій лусці у багатьох злаків), ОСТЬ рідше, ВУС розм., ОСТ заст. рідко. Хоч їли гречаний та житній хліб з остюками, проте голодні не сиділи (О. Донченко); Тверді пшениці мають остистий колос. Їх ості довші за колос і спрямовані вгору (з посібника).
Словник синонімів української мови
-
вус —
ВУС див. ву́са.
Словник української мови в 11 томах