вурчати —
ВУРЧА́ТИ (УРЧА́ТИ), чу́, чи́ш, недок. Те саме, що вуркота́ти. То пропаде вода між камінням і вурчить десь в глибині, то знов вискочить і миє пласке каміння (Г. Хоткевич); Ішли радісні, хоч і вурчало в шлункові (А.
Словник української мови у 20 томах