1. Словник української мови Грінченка

вурчати

Вурчати, -чу, -чиш

гл. = мурчати. Кіт вурчить. Мнж. 145.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вурчати — ВУРЧА́ТИ (УРЧА́ТИ), чу́, чи́ш, недок. Те саме, що вуркота́ти. То пропаде вода між камінням і вурчить десь в глибині, то знов вискочить і миє пласке каміння (Г. Хоткевич); Ішли радісні, хоч і вурчало в шлункові (А. Словник української мови у 20 томах