гл. = мурмотати. Слухаю я — і борсук у норі мурчить. Берд. у.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
мурчати —
мурча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
мурчати —
I воркотати, воркотіти, вуркотати, вуркотіти, муркати, муркотати, муркотіти II див. говорити
Словник синонімів Вусика
мурчати —
-чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Те саме, що муркотати 1). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
мурчати —
МУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. Те саме, що муркота́ти 1. Слухаю я – і борсук у норі мурчить (Сл. Б. Грінченка); Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (А. Шиян). 2. що і без прям. дод., розм. Те саме, що мурмота́ти...
Словник української мови у 20 томах
мурчати —
Чу, -чиш, недок., злоч. Говорити мовою злочинного кола. Він вміє мурчати: знайде підхід до будь-якого блатного.
Словник сучасного українського сленгу
мурчати —
МУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. неперех. Те саме, що муркота́ти 1. Слухаю я — і борсук у норі мурчить (Сл. Гр.); Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (Шиян, Переможці, 1950, 39). 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмота́ти...
Словник української мови в 11 томах