мурчати

МУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок.

1. Те саме, що муркота́ти 1.

Слухаю я – і борсук у норі мурчить (Сл. Б. Грінченка);

Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (А. Шиян).

2. що і без прям. дод., розм. Те саме, що мурмота́ти 1.

У вікно загляне [Мафтей], чомусь у печі довбає довго і все мурчить щось про себе (Г. Хоткевич);

– Говори, Тучинський, не мурчи. Нічого поглядати на мене (Олесь Досвітній);

– Іди, іди, поки не дав, – сказав той, скручуючи цигарку .. – Не мурчіть, я маю діло (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. мурчати — мурча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. мурчати — I воркотати, воркотіти, вуркотати, вуркотіти, муркати, муркотати, муркотіти II див. говорити  Словник синонімів Вусика
3. мурчати — -чу, -чиш, недок. 1》 неперех. Те саме, що муркотати 1). 2》 перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мурчати — Чу, -чиш, недок., злоч. Говорити мовою злочинного кола. Він вміє мурчати: знайде підхід до будь-якого блатного.  Словник сучасного українського сленгу
5. мурчати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. мурчати — МУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. 1. неперех. Те саме, що муркота́ти 1. Слухаю я — і борсук у норі мурчить (Сл. Гр.); Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі (Шиян, Переможці, 1950, 39). 2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмота́ти...  Словник української мови в 11 томах
7. мурчати — Мурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. = мурмотати. Слухаю я — і борсук у норі мурчить. Берд. у.  Словник української мови Грінченка