мус
МУС¹, у, ч.
Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами.
Машини полегшили цілий ряд трудомістких процесів (обчищення та різання овочів, приготування м'ясної й рибної січеної маси, тіста, збивання мусів і т. д.) (з наук.-попул. літ.);
На десерт є великий вибір киселів, мусів (з газ.);
Малиновий мус.
МУС², у, ч., діал.
Примус (див. при́мус¹).
– Ні, пане, – мовив твердо Гриць .. – Я не піду з вами [повстанцями]. Я цісареві присягав. – Але з мусу, Грицю! (І. Франко);
– За хлопа ніхто не подбає. Хлопові мус прийшов – самому дбати (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)