мус

МУС¹, у, ч. Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами.

Машини полегшили цілий ряд трудомістких процесів (обчищення та різання овочів, приготування м’ясної й рибної січеної маси, тіста, збивання мусів і т. д.) (Технол. пригот. їжі, 1957, 8);

На десерт є великий вибір киселів, мусів (Рад. Укр., 13.11 1971, 4);

Малиновий мус.

МУС², у, ч., діал. Примус ( див. при́мус¹).

— Ні, пане, — мовив твердо Гриць.. — Я не піду з вами [повстанцями]. Я цісареві присягав.— Але з мусу, Грицю! (Фр., III, 1950, 321);

— За хлопа ніхто не подбає. Хлопові мус прийшов — самому дбати (Ю-. Янов., І, 1954, 29).

Значення в інших словниках

1. мус — Мус: — примушування [9]  Словник з творів Івана Франка
2. мус — мус 1 іменник чоловічого роду страва мус 2 іменник чоловічого роду примус діал.  Орфографічний словник української мови
3. мус — Мус. Необхідність, неминучість. Я набрала з собою з дому писанини (щось переводжу), але з того всього не роблю нічо, лиш або ходжу в поле (наймиліше мені іти вузенькими стежечками житом), або перележую в лісі.  Українська літературна мова на Буковині
4. мус — див. хитрий  Словник синонімів Вусика
5. мус — I -у, ч. Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами. Малиновий мус. II -у, ч., діал. Примус (див. примус I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мус — МУС¹, у, ч. Солодка страва зі збитого в піну фруктового чи ягідного сиропу з желатином або манними крупами. Машини полегшили цілий ряд трудомістких процесів (обчищення та різання овочів, приготування м'ясної й рибної січеної маси, тіста...  Словник української мови у 20 томах
7. мус — мус необхідність, нагальна потреба, обов'язок (ср, ст) ◊ на мус з обов'язку, крізь силу (ср, ст) ♦ мус – вели́кий пан обов'язок – понад усе (ср, ст) ♦ мус ли́ше вме́рти так відповідають на фразу “Ти мусиш...” (ср, ст) ♦ мус пе́рше по Бо́зі про важливість обов'язку в людських стосунках (Франко)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. мус — ПРИ́МУС (застосування сили щодо когось для його підкорення, досягнення своїх цілей тощо), НАСИ́ЛЬСТВО, ПРИНУ́КА розм., ПА́ЛИЦЯ розм., ПА́ЛКА розм., МУС діал.  Словник синонімів української мови
9. мус — Мус, -су, в -сі (страва)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. мус — Мус, -су м. Принужденіе. Мус — великий пан. посл. Через мус. По принужденію. Желех.  Словник української мови Грінченка