мус
Мус. Необхідність, неминучість. Я набрала з собою з дому писанини (щось переводжу), але з того всього не роблю нічо, лиш або ходжу в поле (наймиліше мені іти вузенькими стежечками житом), або перележую в лісі. Се недобре, бо в Чернів[цях] не буде багато часу, хіба що як вже “мус” притисне та і попишеться все (Коб., Листи, 53, 351)
// пол. mus — необхідність, примус, musieć — мусити, бути змушеним; нім. das Muss — необхідність, примус, müssen — мусити, бути змушеним.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.