відвічати

Відвіча́ти, -ча́ю, -єш

сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.

1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча. Рудч. Ск. І. 11.

2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Ном. № 12662. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Ном. № 12503. Він одвічає, а той остається у боці. Зміев. у.

Значення в інших словниках

1. відвічати — -аю, -аєш і рідко відвітувати, -ую, -уєш, недок., відвітити, -ічу, -ітиш, док., заст. 1》 Відповідати (у 1 знач.). 2》 Відповідати (у 5 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. відвічати — див. відвітувати  Словник чужослів Павло Штепа
3. відвічати — ВІДВІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко ВІДВІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., заст. 1. Відповідати (у 1 знач.). Одвічай мені, мій Орле, Каже йому мати: Із якої сторони я Буду сина ждати? (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. відвічати — ВІДВІЧА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ВІДВІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., заст. 1. Відповідати (в 1 знач.). Одвічай мені, мій Орле, Каже йому мати: Із якої сторони я Буду сина ждати? (Щог.  Словник української мови в 11 томах