відгал

Відгал, -лу и відгаль, -лю

м. Остановка, отдыхъ, перерывъ. Петро без відгалу робить. Борз. у. Так то проживає Олеся, працюючи без спочинку, без відгалю. МВ. І. 47. на відгалі. На досугѣ, во время отдыха. У вільну годину, на одгалі, як пани роз'їхались у гості, пішов мерщій до панотця. Ком. І. 20. на овес нема й відгалу. На овесъ постоянный спросъ. Борз. у.

Значення в інших словниках

1. відгал — ві́дгал іменник чоловічого роду у складі фразеологічного звороту  Орфографічний словник української мови
2. відгал — -у, ч., зах. Припинення, перерва. Без відгалу — не припиняючись, безперестанку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгал — ВІ́ДГАЛ, у, ч.: ○ (1) Без ві́дгалу, у знач. присл., розм. – не припиняючись, безперестанку, безперервно. Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (С. Васильченко); Чотири чоловіки без відгалу довбали землю (Олесь Досвітній); Учні трохи втомилися: працювали без одгалу три години (Г. Усач).  Словник української мови у 20 томах
4. відгал — Відга́л, -лу; без відга́лу  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. відгал — ВІ́ДГАЛ: Без ві́дгалу — не припиняючись, безперестанку, безперервно. Без відгалу сіяв густий та дрібний дощ (Вас., І, 1959, 100); Чотири чоловіки без відгалу довбали землю (Досв., Вибр., 1959, 321).  Словник української мови в 11 томах