відгоряти

Відгоря́ти, -ря́ю, -єш

сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів. Рудч. Ск. І. 118.

Значення в інших словниках

1. відгоряти — відгоря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгоряти — -яє, відгорати, -ає, недок., відгоріти, -рить, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. || Кінчати горіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгоряти — ВІДГОРЯ́ТИ, я́є, ВІДГОРА́ТИ, а́є, недок., ВІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі і хвіст одгорів (Сл. Гр.); // Кінчати горіти. Чотири сонця відгорять вгорі, чотирикрилий день відмайоріє (В. Стус); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. відгоряти — див. горіти  Словник синонімів Вусика
5. відгоряти — ВІДГОРЯ́ТИ, я́є, недок., ВІДГОРІ́ТИ, ри́ть, док. Згорівши, відпадати від чого-небудь. Уже на коневі і хвіст одгорів (Сл. Гр.); // Кінчати горіти. *Образно. За днем, що одгоряє, трохи жалко. Але вперед, чекає нас майбуть! (Сос., Близька далина, 1960, 35).  Словник української мови в 11 томах