віддячливий

Віддячливий, -а, -е

Старающійся отблагодарить чѣмъ-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у.

Значення в інших словниках

1. віддячливий — -а, -е. Який любить віддячувати чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. віддячливий — ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який любить віддячувати чим-небудь. Він такий оддячливий був (Сл. Гр.); У СРСР Анна Герман бувала неодноразово. “Такої віддячливої, душевної публіки я не зустрічала ніколи й ніде”, – казала співачка (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. віддячливий — Віддя́чливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. віддячливий — ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який любить віддячувати чим небудь. Він такий оддячливий був (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах