віддячливий

ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е.

Який любить віддячувати чим-небудь.

Він такий оддячливий був (Сл. Гр.);

У СРСР Анна Герман бувала неодноразово. “Такої віддячливої, душевної публіки я не зустрічала ніколи й ніде”, – казала співачка (з газ.).

Значення в інших словниках

1. віддячливий — -а, -е. Який любить віддячувати чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. віддячливий — Віддя́чливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. віддячливий — ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який любить віддячувати чим небудь. Він такий оддячливий був (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. віддячливий — Віддячливий, -а, -е Старающійся отблагодарить чѣмъ-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у.  Словник української мови Грінченка