1. Словник української мови у 20 томах

віддячливий

ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е.

Який любить віддячувати чим-небудь.

Він такий оддячливий був (Сл. Гр.);

У СРСР Анна Герман бувала неодноразово. “Такої віддячливої, душевної публіки я не зустрічала ніколи й ніде”, – казала співачка (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячливий — -а, -е. Який любить віддячувати чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. віддячливий — Віддя́чливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. віддячливий — ВІДДЯ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який любить віддячувати чим небудь. Він такий оддячливий був (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  4. віддячливий — Віддячливий, -а, -е Старающійся отблагодарить чѣмъ-либо. Він такий оддячливий був. Черниг. у. Словник української мови Грінченка