1. Словник української мови у 20 томах

віддячувати

ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, чому і без дод.

1. На чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим.

– За багатиря руку держить! – Аякже: кавуни їсти, то треба чимсь оддячувати (А. Головко);

Катерина Глущук не знала, чим відплачувати і як віддячувати Яворським за таке добре взуття (С. Чорнобривець);

Стоїть друге питання на черзі: як достойно оддячити тобі за науку, благий учителю і наставниче... (С. Васильченко);

[Кума:] Я ж тебе гріла, і вкривала, і ґудзики... скрізь, де треба, пришивала, і платні не брала. А ти як віддячив? (І. Микитенко);

– Я не забуду вашої щедрості. Я зумію віддячити (О. Бердник);

* Образно. Люби свою Вітчизну, й вона тобі віддячить за любов (В. Сосюра).

2. перен. Мститися за вчинене зло, неприємність.

– Мій Василь од мене одцурався! Підожди, підожди! Я тобі добре оддякую (Марко Вовчок);

– Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; .. Тепер усяк йому віддячить норовить (Л. Глібов);

Тепер усі ті, що їми [ними] він гордував, були раді віддячити йому за те гордування лайкою чи глузуванням (Б. Грінченко);

Ми з Толькою жваво одбивались із свого Порт-Артура – засипаного снігом смітника, але, коли Купрович влучив мене в лоба, я добрав способу віддячити Японії (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячувати — віддя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддячувати — Відплачувати, не лишатися в боргу, платити тією ж монетою, док. віддячити, відлякувати. Словник синонімів Караванського
  3. віддячувати — -ую, -уєш, недок., віддячити, -чу, -чиш, рідко віддякувати, -ую, -уєш, док., кому. 1》 На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. 2》 перен. Мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віддячувати — див. дякувати; розплачуватися Словник синонімів Вусика
  5. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому. 1. На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. Словник української мови в 11 томах