1. Словник української мови в 11 томах

віддячувати

ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому.

1. На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим.

Катерина Глущук не знала, чим відплачувати і як віддячувати Яворським за таке добре взуття (Чорн., Визвол. земля, 1950,34);

— За багатиря руку держить! — Аякже: кавуни їсти, то треба чимсь оддячувати (Головко, II, 1957, 247);

— А коли хочеш мені віддякувати за те, що я тебе навчу,.. так от чим мені віддружи… (Кв.-Осн., II, 1956, 250);

[Кума:] Я ж тебе гріла і вкривала, і гудзики… скрізь, де треба, пришивала, і платні не брала. А ти як віддячив? (Мик., І, 1957, 178);

*Образно. Люби свою Вітчизну, й вона тобі віддячить за любов (Сос., Солов. далі, 1957, 54).

2. перен. Мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність.

Христя тоді, правда, образила його… тепер подума, що він їй віддячує (Мирний, III, 1954, 56);

— Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; ..Тепер усяк йому віддячить норовить (Гл., Вибр., 1957, 137);

— Мій Василь од мене одцурався! Підожди, підожди! Я тобі добре оддякую (Вовчок, І, 1955, 81);

Як він [партизан] ворогу віддячить. Земля знає, ліс. побачить (Ющ., Люди.., 1959, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячувати — віддя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддячувати — Відплачувати, не лишатися в боргу, платити тією ж монетою, док. віддячити, відлякувати. Словник синонімів Караванського
  3. віддячувати — -ую, -уєш, недок., віддячити, -чу, -чиш, рідко віддякувати, -ую, -уєш, док., кому. 1》 На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. 2》 перен. Мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, чому і без дод. 1. На чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. – За багатиря руку держить!... Словник української мови у 20 томах
  5. віддячувати — див. дякувати; розплачуватися Словник синонімів Вусика
  6. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови