1. Великий тлумачний словник сучасної мови

віддячувати

віддя́чувати

-ую, -уєш, недок., віддячити, -чу, -чиш, рідко віддякувати, -ую, -уєш, док., кому.

1》 На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим.

2》 перен. Мститися кому-небудь за вчинене зло, неприємність.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячувати — віддя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддячувати — Відплачувати, не лишатися в боргу, платити тією ж монетою, док. віддячити, відлякувати. Словник синонімів Караванського
  3. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому, чому і без дод. 1. На чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. – За багатиря руку держить!... Словник української мови у 20 томах
  4. віддячувати — див. дякувати; розплачуватися Словник синонімів Вусика
  5. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  6. віддячувати — ВІДДЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, рідко ВІДДЯ́КУВАТИ, ую, уєш, док., кому. 1. На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. Словник української мови в 11 томах