1. Словник української мови в 11 томах

віддячуватися

ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, рідко ВІДДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Те саме, що віддя́чувати.

[Писар:] Ти.. і сам бачиш, що я й досі не одним тобі віддячуюся (Фр., IX, 1952, 57);

[Геррісон:] Чим оддячився я батькам і всім тим, що віддавали останній шматок тяжко заробленого хліба мені, коли я вчився?! (Ірчан, І, 1958, 242);

// безос.

— Так-то, не все Оксані.. [свято]: оддячилось за Миронову неправду (Григ., Вибр., 1959, 248).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячуватися — віддя́чуватися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. віддячуватися — ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, рідко ВІДДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Те саме, що віддя́чувати. А як має вдовиця яка дітей чи внучат, нехай учаться перше побожно шанувати родину свою і віддячуватися батькам... Словник української мови у 20 томах
  3. віддячуватися — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови