відділ
ВІ́ДДІЛ, у, ч.
1. Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками.
Тіло комах поділяється на три відділи: голову, груди і черевце (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6);
Робота вищих відділів центральної нервової системи з давніх-давен привертає увагу дослідників (Наука.., 5, 1959, 25).
2. Частина установи або підприємства.
Етнографічний відділ в Інституті мистецтвознавства, фольклору і етнографії А кадемії наук УРСР почав свою роботу у 1944 р. (Рильський, III, 1956, 164);
Директор повернувся до завідувача відділу капітального будівництва (Шовк., Інженери, 1956, 54);
// Про склад співробітників частини установи, підприємства.
Відбудеться засідання відділу;
// Факультет або частина факультету вищого навчального закладу.
Відділ української мови та літератури філологічного факультету;
// Установа, що самостійно відає певними питаннями, але входить до складу іншої, більшої установи.
Йому доручено організувати відділ охорони здоров’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 24);
Чепіга взяв трубку, покрутив ручку, попросив відділ освіти (Коп., Вибр., 1953, 321).
3. Частина приміщення, що має певне призначення.
Роздивляюсь навколо — пасажирів багато.. З-за синього диму, в сусіднім одділі блищить на сонці золотисте жіноче волосся (Коцюб., II, 1955, 269);
Вода ринула крізь пробоїни в трюм, у машинний відділ (Донч., III, 1956, 223).
4. Частина журналу або газети, присвячена одному колу питань, одній темі.
О. Сава передивлявся тільки єдиний журнал.., та й то не все читав, а тільки той відділ, де писалось про награди [нагороди] (Н.-Лев., IV, 1956, 73);
О. Василь насамперед розгортав одділ хроніки (Коцюб., І, 1955, 321);
Чи не найбільшою популярністю серед читачів користувався інформаційний відділ газети (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 28).
5. Самостійна частина якогось вечора, концерту, вистави.
[Саня:] Сі [літературні] вечори тільки й цікаві для самих учасників. Насилу вирвалась після першого відділу (Л. Укр., II, 1951, 32);
Андрій прийшов до палацу культури тільки перед початком другого відділу концерту (Гур., Життя.., 1954, 255).
6. діал. Загін.
— Дозволь мені з десятитисячним відділом [монголів] іти тухольським шляхом (Фр., VI, 1951, 71).
ВІДДІ́Л, у, ч., заст. Частина виділеного майна, господарства тощо.
— Купимо ми грунту, хату у садочку; Житимем в одділі, наче у райочку! (Щог., Поезії, 1958, 228);
Старший син, швець, уже й одружився, і на одділ пішов (Барв., Опов.., 1902, 487).
Значення в інших словниках
- відділ — ві́дділ іменник чоловічого роду частина чого-небудь цілого; частина установи або підприємства; частина вистави; загін — діал. відді́л іменник чоловічого роду виділена частина майна рідко Орфографічний словник української мови
- відділ — ВІДДІЛ – ВІДДІЛЕННЯ – ВІДДІЛОК Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи. 2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл. Літературне слововживання
- відділ — (установи) відділок, філія, секція, відділення, (вишу) факультет, (війська) загін; (у вагоні) купе; (машинний) приміщення; підвідділ; п! ЧАСТИНА. Словник синонімів Караванського
- відділ — [в’ід':іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- відділ — I в`ідділ-у, ч. 1》 Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. 2》 Частина установи або підприємства. || Про склад співробітників частини установи, підприємства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відділ — ВІДДІ́Л, у, ч., заст. Частина виділеного майна, господарства і т. ін. – Купимо ми ґрунту, хату у садочку; Житимем в одділі, наче у райочку! (Я. Щоголів); Він [Гаврило] уже був чоловіком сімейним і жив на відділі по-сусідськи з батьком (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- відділ — ВІ́ДДІЛ (частина установи або підприємства), ВІДДІ́ЛЕННЯ, ВІ́ДДІЛОК рідше; ФІЛІА́Л, ФІ́ЛІЯ (місцеве відділення великої установи, підприємства, організації з деякою самостійністю). Словник синонімів української мови
- відділ — Ві́дділ, -лу, -лові, у -лі; -діли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відділ — рос. отдел структурний підрозділ підприємства, організації, компанії, банку, біржі; напр., В. замовлень, В. збуту, В. закупок, проектний В., В. розрахунків, конструкторський В., маркетинговий В. тощо. Eкономічна енциклопедія
- відділ — Відділ, -лу м. 1) Отдѣлъ, раздѣлъ. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487. Словник української мови Грінченка