1. Літературне слововживання

відділ

ВІДДІЛ – ВІДДІЛЕННЯ – ВІДДІЛОК

Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи. 2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров’я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний. 3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів. 4. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми.

Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв’язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, родильне, спеціалізоване, хірургічне, відділення академії наук. 2. Найменший військовий підрозділ: командир відділення.

Відділок, р. мн. -лку. Частина установи або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відділ — ві́дділ іменник чоловічого роду частина чого-небудь цілого; частина установи або підприємства; частина вистави; загін — діал. відді́л іменник чоловічого роду виділена частина майна рідко Орфографічний словник української мови
  2. відділ — (установи) відділок, філія, секція, відділення, (вишу) факультет, (війська) загін; (у вагоні) купе; (машинний) приміщення; підвідділ; п! ЧАСТИНА. Словник синонімів Караванського
  3. відділ — [в’ід':іл] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  4. відділ — I в`ідділ-у, ч. 1》 Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. 2》 Частина установи або підприємства. || Про склад співробітників частини установи, підприємства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відділ — ВІДДІ́Л, у, ч., заст. Частина виділеного майна, господарства і т. ін. – Купимо ми ґрунту, хату у садочку; Житимем в одділі, наче у райочку! (Я. Щоголів); Він [Гаврило] уже був чоловіком сімейним і жив на відділі по-сусідськи з батьком (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  6. відділ — ВІ́ДДІЛ (частина установи або підприємства), ВІДДІ́ЛЕННЯ, ВІ́ДДІЛОК рідше; ФІЛІА́Л, ФІ́ЛІЯ (місцеве відділення великої установи, підприємства, організації з деякою самостійністю). Словник синонімів української мови
  7. відділ — Ві́дділ, -лу, -лові, у -лі; -діли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відділ — ВІ́ДДІЛ, у, ч. 1. Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. Тіло комах поділяється на три відділи: голову, груди і черевце (Шкідн. і хвор.. Словник української мови в 11 томах
  9. відділ — рос. отдел структурний підрозділ підприємства, організації, компанії, банку, біржі; напр., В. замовлень, В. збуту, В. закупок, проектний В., В. розрахунків, конструкторський В., маркетинговий В. тощо. Eкономічна енциклопедія
  10. відділ — Відділ, -лу м. 1) Отдѣлъ, раздѣлъ. Старший син, швець, уже й одружився і на одділ пішов. Г. Барв. 487. Словник української мови Грінченка